Трепетание сердца / მოუთმენლობა გულისა
Эту историю мне тоже рассказали, причем совершенно неожиданно, и я передаю ее почти без изменений.
ეს ამბავიც თითქმის მთლიანად ისე გამანდეს, როგორც ქვემოთ გიამბობთ, და თანაც ჩემთვის სრულიად მოულოდნელად...
В мой последний приезд в Вену, как-то вечером, уставший от множества дел, я отыскал один пригородный ресторан, полагая, что он давно вышел из моды и вряд ли многолюден.
ვენაში უკანასკნელად რომ ვიყავი, ერთ საღამოს, უამრავი საქმით დაღლილდაქანცულმა, ქალაქის გარეუბანში, პატარა რესტორანში გადავწყვიტე წასვლა.
Однако едва я вошел в зал, как мне пришлось раскаяться в своем заблуждении.
მაგრამ ჩემმა გულგრილობამ უფრო გაახელა სახელთა შემგროვებელი.
Из-за первого же столика поднялся знакомый и, проявляя все признаки искренней радости, которой я отнюдь не разделял, предложил подсесть к нему.
პირველივე მაგიდიდან ნაცნობი წამოდგა და გულწრფელად გახარებულმა (ამ სიხარულს სულაც არ ვიზიარებდი) თავისთან მიმიპატიჟა.
Было бы неверно утверждать, что этот суетливый господин сам по себе несносный или неприятный человек: он лишь принадлежал к тому сорту назойливых людей, что коллекционируют знакомства с таки же усердием, как дети — почтовые марки, чрезвычайно гордясь каждым экземпляром, своей коллекции.
მე ხომ (პირდაღებულნი რომ მომჩერებოდნენ) მათზე უკეთ ვიცოდი, ვინც იმალებოდა ამ ორდენის უკან: კაცი, რომელიც ყველაზე ნაკლებად ჰგავდა გმირს და, პირიქით, შეიძლება მისი ანტიპოდიც კი იყო, ერთ-ერთი იმათგანი, რომლებიც ომში მხოლოდ იმიტომ გადაეშვნენ ასეთი გაშმაგებით, რომ გამოუვალი მდგომარეობიდან სურდათ თავის დახსნა.
Для этого чудака — между прочим, дельного и знающего архивариуса — весь смысл жизни, казалось, заключался в чувстве скромного удовлетворения, которое он испытывал, если при упоминании какого-либо имени, время от времени мелькавшего в газетах, мог небрежно обронить: «Это мой близкий друг», или: «Да я его только вчера видел», или: «Мой друг А. говорит, а мой приятель Б. полагает», — и так до конца алфавита.
როგორც ჩანდა, ორივეს თანაბრად გვაღიზიანებდა და გვართობდა გუშინდელი ამბავი და ჩვენი საერთო „მეგობარი“.
Знакомые актеры всегда, могли рассчитывать на его аплодисменты, знакомым актрисам он звонил утром после премьеры, торопясь поздравить их; не бывало случая, чтобы он позабыл чей-нибудь день рождения.
არავის დაბადების დღე არ გამოეპარებოდა.
пристально следя за рецензиями, он оставлял без внимания малоприятные, хвалебные же вырезал из газет и от чистого сердца посылал друзьям..
როგორც ჩანდა, ორივეს თანაბრად გვაღიზიანებდა და გვართობდა გუშინდელი ამბავი და ჩვენი საერთო „მეგობარი“.
В общем, это был неплохой малый, ибо в своем усердии он руководствовался самыми добрыми намерениями и почитал за счастье, если кто-либо из его именитых друзей обращался к нему с пустячной просьбой или же пополнял его коллекцию новым экземпляром.
რა თქმა უნდა, როცა იგი პირველად ჩამომკიდეს ფრონტზე (ცოდვა აღიარებული სჯობს), თავბრუ დამეხვა ბედნიერებისგან: ბოლოს და ბოლოს, როდესაც ჯარისკაცად ხარ აღზრდილი და უკვე კადეტთა კორპუსშივე ყურები გაქვს გამოჭედილი ლაპარაკით ამ ლეგენდარულ ორდენზე, რომელსაც მხოლოდ გამორჩეულები იღებენ, კაცს მართლაც ციდან მოწყვეტილ ვარსკვლავად გესახება თავი.
Нет нужды подробней описывать нашего друга «при ком-то» — как в насмешку окрестили венцы этих добродушных прилипал из многоликой породы снобов, — любой из нас встречал их и знает, что только грубостью можно отделаться от их безобидного, но назойливого внимания.
როგორც ჩანდა, ორივეს თანაბრად გვაღიზიანებდა და გვართობდა გუშინდელი ამბავი და ჩვენი საერთო „მეგობარი“.
Итак, покорившись судьбе, я подсел к нему.
სამწუხაროდ, ამგვარი ფუფუნების უფლებას ჩემი თვიური შემოსავალი არ იძლეოდა.
Не проболтали мы и четверти часа, как в ресторан вошел рослый господин с моложавым румяным лицом и сединой на висках; по выправке в нем сразу угадывался бывший военный.
ვენაში უკანასკნელად რომ ვიყავი, ერთ საღამოს, უამრავი საქმით დაღლილდაქანცულმა, ქალაქის გარეუბანში, პატარა რესტორანში გადავწყვიტე წასვლა.
Поспешно привстав с места, мой сосед с присущим ему усердием поклонился вошедшему, на что тот ответил скорее безразлично, нежели учтиво.
ამ უკანასკნელმა კი უფრო გულგრილად უპასუხა, ვიდრე თავაზიანად.
Не успел новый посетитель сделать подбежавшему кельнеру заказ, как мой друг «при ком-то», подвинувшись ко мне поближе, тихо спросил:.
ერთხანს კიდევ დავაყოვნე და მერე დავემშვიდობე ჩემს მოლაყბე მეგობარს.
— Знаете, кто это?
– იცით, ეს ვინ არის?
Помня его привычку хвастать любым, даже малоинтересным экземпляром своей коллекции и опасаясь слишком пространных объяснений, я холодно бросил «нет» и занялся тортом.
მეც, რადგან დიდი ხანია ვიცოდი, როგორ მოჰქონდა თავი და ხოტბას ასხამდა თავისი კოლექციის ყოველ, თუნდაც ნაკლებ საინტერესო ეგზემპლარსაც კი, ხანგრძლივი ახსნაგანმარტებისთვის თავი რომ ამერიდებინა, სასხვათაშორისოდ მივუგე: არა-მეთქი, და ისევ ტორტს მივუბრუნდი.
Однако мое равнодушие только подзадорило этого собирателя имен; поднеся ладонь ко рту, он зашептал:.
მაგრამ ჩემმა გულგრილობამ უფრო გაახელა სახელთა შემგროვებელი.
— Это же Гофмиллер из главного интендантства; ну, помните, тот, что в войну получил орден Марии-Терезии.
პირზე ხელი მიიფარა და ჩამჩურჩულა:
Поскольку этот факт вопреки ожиданию не произвел на меня ошеломляющего впечатления, господин «при ком-то» с патриотическим пылом, достойным школьной хрестоматии, принялся выкладывать все подвиги, совершенные ротмистром Гофмиллером сначала в кавалерии, затем в воздушном бою над Пьяве, когда он один сбил три вражеских самолета, и, наконец, когда его пулеметная рота трое суток сдерживала натиск противника.
– ეს ხომ ჰოფმილერია.
Рассказ свой господин «при ком-то» сопровождал массой подробностей (я их здесь опускаю) и то и дело выражал безмерное изумление по поводу того, что я никогда не слышал об этом выдающемся человеке, которому император Карл самолично вручил высшую австрийскую военную награду.
მთავარი საინტენდანტოდან... არ შეიძლება არ იცოდეთ... მარიატერეზას ორდერი მიიღო ომში.
Невольно поддавшись искушению, я взглянул на соседний столик, чтобы с двухметровой дистанции увидеть героя, отмеченного печатью истории.
და რადგან ვერც ამ ფაქტმა მოახდინა ჩემზე განსაკუთრებული შთაბეჭდილება, „მეც იქ ვიყავიმ“ სასკოლო ქრესტომათიის შესაფერისი პატრიოტული აღტყინებით გადმოალაგა ის საგმირო საქმენი, რომლებიც ხსენებულ როტმისტრს ჩაედინა ომში: ჯერ კავალერიაში, შემდეგ პიავეზე სადაზვერვო ფრენისას, როდესაც სრულიად მარტომ მტრის სამი თვითმფრინავი ჩამოაგდო, და ბოლოს, მეტყვიამფრქვევეთა ასეულის უფროსად ყოფნისას, როცა სამ დღეში ფრონტის ერთი უბანი დაიკავა და შეინარჩუნა კიდეც.
Но я встретил твердый, недовольный взгляд, который словно говорил: «Этот тип уже что-то наплел тебе?
ყოველივე ამას უამრავ წვრილმანს ურთავდა (რომლებიც აქ გამოვტოვე) და თან დიდად გაკვირვებული იყო, რომ არაფერი ვიცოდი ამ შესანიშნავი ადამიანის შესახებ, რომელსაც პირადად იმპერატორმა კარლმა გადასცა ავსტრიის უმაღლესი სამხედრო ჯილდო.
Нечего на меня глазеть».
უნებლიეთ ავყევი ცდუნებას და ჩვენ გვერდით მდგარი მაგიდისკენ გავიხედე, რომ ისტორიის ბეჭდით შემკული გმირისთვის ერთხელ მაინც შემეხედა ორი მეტრის მანძილიდან.
И, не скрывая своей неприязни, ротмистр резко передвинул стул и уселся к нам спиной.
მაგრამ უკმეხ, განაწყენებულ მზერას წავაწყდი, რომელიც დაახლოებით ამას ამბობდა: „რას მომჩერებიხარ, უკვე მოასწრო, არა, რაღაცების თქმა მაგ ვაჟბატონმა?“ ამასთანავე, ჩვენდამი აშკარად მტრულად განწყობილმა, მკვეთრად შეაბრუნა სავარძელი და დემონსტრაციულად შეგვაქცია ზურგი.
Несколько смущенный, я отвернулся и с этой минуты избегал даже краешком глаза смотреть в его сторону.
ცოტა არ იყოს, დავიბენი, თვალი ავარიდე და ისევ ტორტს მივუბრუნდი.
Вскоре я распрощался с моим усердным сплетником.
ერთხანს კიდევ დავაყოვნე და მერე დავემშვიდობე ჩემს მოლაყბე მეგობარს.
При выходе я не преминул отметить про себя, что он уже успел перебраться к своему герою: видимо, не терпелось поскорее доложить ему обо мне, как он докладывал мне о нем.
გარეთ გამოსვლისას არ გამომპარვია, რომ დაუყოვნებლივ თავის გმირთან გადაბარგდა, ალბათ ეჩქარებოდა, ისევე გულმოდგინედ მოეთხრო მისთვის ყველაფერი, რაც ჩემზე იცოდა.
Вот, собственно, и все.
ეს იყო და ეს.
Я бы скоро позабыл эту мимолетную встречу взглядов, но случаю было угодно, чтобы на следующий день в небольшом обществе я оказался лицом к лицу с неприступным ротмистром.
მხოლოდ ერთი წამით შეხვდა ჩვენი მზერა ერთმანეთს და მე, რასაკვირველია, სულ მალე დამავიწყდებოდა ეს ინციდენტი, მაგრამ შემთხვევამ მოიტანა და მეორე დღესვე ერთ პატარა წვეულებაზე კვლავ პირისპირ აღმოვჩნდი იმ მიუკარებელ როტმისტრთან, რომელიც სმოკინგში კიდევ უფრო ტანადი და ელეგანტური ჩანდა, ვიდრე გუშინ, სპორტული ყაიდის კოსტიუმში.
В смокинге он выглядел еще более эффектно и элегантно, нежели вчера в костюме спортивного покроя.
ორივემ ძლივს შევიკავეთ პირზე მომდგარი ღიმილი, ის მრავლისმეტყველი ღიმილი ორი ადამიანისა, რომელთაც საერთო საიდუმლო აქვთ და მას დანარჩენებს უმალავენ.
Узнав друг друга, мы оба постарались скрыть невольную усмешку, словно два заговорщика, оберегающие от посторонних тайну, известную только им.
მანაც მაშინვე მიცნო.
Вероятно, воспоминание о вчерашнем незадачливом своднике в одинаковой мере раздражало и забавляло нас обоих.
როგორც ჩანდა, ორივეს თანაბრად გვაღიზიანებდა და გვართობდა გუშინდელი ამბავი და ჩვენი საერთო „მეგობარი“.
Сначала мы избегали говорить друг с другом, что, впрочем, все равно не удалось бы, поскольку вокруг разгорелся жаркий спор.
თავდაპირველად გავურბოდით ერთმანეთთან საუბარს, თუმცა ეს მაინც ვერ მოხერხდებოდა, რადგან ჩვენ ირგვლივ ცხარე კამათი ატყდა.
Предмет этого спора можно легко угадать, если я упомяну, что он имел место в 1938 году.
კამათის საგანი წინასწარ შეიძლება გამოიცნოთ, თუ ვიტყვი, რომ იგი 1938 წელს მიმდინარეობდა.
Будущие летописцы установят, что в 1938 году почти в каждом разговоре — в какой бы из стран нашей испуганной Европы он ни происходил — преобладали догадки о том, быть или не быть новой войне.
ჩვენი დროის მომავალი მემატიანენი დაადგენენ, რომ 1938 წელს თითქმის ყველა კამათი და საუბარი, ევროპის რომელ ქვეყანაშიც უნდა შემდგარიყო, სულ იმას უტრიალებდა, გაჩაღდებოდა თუ არა მეორე მსოფლიო ომი.
При каждой встрече люди, как одержимые, возвращались к этой теме, и порой даже казалось, будто не они, пытаясь избавиться от обуявшего их страха, делятся своими опасениями и надеждами, а сама атмосфера, взбудораженная, насыщенная скрытой тревогой, стремится разрядить в словах накопившееся напряжение.
ეს თემა მომნუსხველად მოქმედებდა ყველაზე. შეკრება ისე არ ჩაივლიდა, რომ არ შეხებოდნენ ამ ამბავს და ზოგჯერ ისეთი გრძნობა იპყრობდა კაცს, რომ ადამიანები კი არ იქარვებდნენ შიშს, როდესაც თავიანთ ეჭვებსა და იმედებს გამოთქვამდნენ, არამედ თითქოს თავად ატმოსფერო, აფორიაქებული და წინააღმდეგობით დამძიმებული ჰაერი ცდილობდა სიტყვების მეშვეობით განმუხტვას.
Дискуссию открыл хозяин дома, адвокат по профессии и большой спорщик.
კამათი მასპინძელმა, პროფესიით ვექილმა და თანაც დისკუსიის დიდმა მოყვარულმა წამოიწყო:
Общеизвестными аргументами он пытался доказать общеизвестную чушь, будто наше поколение, уже испытавшее одну войну, не позволит так легко втянуть себя в новую.
ჯერ წინა ომშიც ბევრს როდი შეხვდებოდით ფრონტზე, ვინც ომს გარკვევით უარყოფდა ანდა არ უარყოფდა.
едва объявят мобилизацию, как штыки будут повернуты в обратную сторону — уж кто-кто, а старые фронтовики вроде него хорошо знают, что их ждет.
ყველა ჩვენგანი იცნობს მათ და იცის, რომ მხოლოდ უხეშობით თუ დააღწევ თავს მათთვის დამახასიათებელ უვნებელ, მაგრამ აბეზარ ყურადღებას.
В тот самый час, когда сотни, тысячи фабрик занимались производством взрывчатых веществ и ядовитых газов, он сбрасывал со счетов возможность новой войны с той же небрежной легкостью, с какой стряхивал пепел своей сигареты.
და როდესაც ომი დამთავრდა, სასაცილო მეჩვენა, რომ მთელი ჩემი სიცოცხლე ასე გმირის დამღით შემკულს უნდა მევლო, რაკი ერთხელ, სულ რაღაც ოციოდე წუთით, მართლაც მამაცურად ვმოქმედებდი.
Его апломб вывел меня из терпения.
მისმა უპირობო გულდაჯერებულობამ მოთმინებიდან გამომიყვანა:
Не всегда следует принимать желаемое за действительное, весьма решительно возразил я ему.
კავალერიაშიც ჩემი სურვილით სულაც არ მოვხვედრილვარ.
Ведомства и организации, управляющие военной машиной, тоже не дремали.
მომწონდა თუ არა კავალერიაში ანდა საერთოდ ჯარში სამსახური არავის ენაღვლებოდა და ყველაზე ნაკლებად კი მე.
И пока мы тешили себя иллюзиями, они сполна использовали мирное время, чтобы заранее привести массы, так сказать, в боевую готовность.
ჩვენთვის ერთხელაც არ შემოუხედავს, იმის მიუხედავად, რომ კისრები წაგვეგრძელებია მისკენ და თითქმის უტიფრად მივჩერებოდით.
Если уже сейчас, в мирные дни, всеобщее раболепство благодаря самоновейшим методам пропаганды достигло невероятных размеров, то в минуту, когда по радио прозвучит приказ о мобилизации — надо смотреть правде в глаза, — ни о каком сопротивлении и думать нечего.
ომში უფრო მასობრივი სიმამაცის გამოვლენას შევხვედრივარ, მწყობრში მდგართა სიმამაცეს და თუ ამ ცნებას გამადიდებელი შუშით შევხედავთ, აღმოჩნდება, რომ იგი საკვირველი კომპონენტებისგან შედგება: ბევრია პატივმოყვარეობა, ბევრია თავქარიანობაც, ყველაზე მთავარი კი შიშია!
Человек всего лишь песчинка, и в наши дни его воля вообще не принимается в расчет.
ადამიანი მტვრის ნამუსრევია მხოლოდ და დღეს მის ნებასურვილს საერთოდ აღარ უწევენ ანგარიშს.
Разумеется, все были против меня, ибо люди, как известно, склонны к самоуспокоению, они пытаются заглушить в себе сознание опасности, объявляя, что ее не существует вовсе.
რა თქმა უნდა, ყველანი ჩემ წინააღმდეგ განეწყვნენ, ვინაიდან ადამიანებს, როგორც ცნობილია, თავის მოტყუება უყვართ მოახლოებული საფრთხის წინაშე.
К тому же в соседней комнате нас ждал роскошно сервированный стол, и при подобных обстоятельствах мое возмущение неоправданным оптимизмом казалось особенно неуместным.
პირველივე მაგიდიდან ნაცნობი წამოდგა და გულწრფელად გახარებულმა (ამ სიხარულს სულაც არ ვიზიარებდი) თავისთან მიმიპატიჟა.
Неожиданно за меня вступился кавалер ордена Марии-Терезии, как раз тот, в ком я ошибочно предполагал противника.
მოულოდნელად მარია-ტერეზას ორდენის კავალერი ამომიდგა მხარში, სწორედ ის, ვისაც გონებაში ჩემს მოწინააღმდეგედ მივიჩნევდი.
— Это чистейший абсурд, — горячо заговорил он, — в наше время придавать значение желанию или нежеланию человеческого материала, ведь в грядущей войне, где в основном предстоит действовать машинам, человек станет не более как придатком к ним.
საერთოდ, ვფიქრობ, ომისთვის უფრო მეტ ადამიანს შეუფარებია თავი, ვიდრე მისი ჯოჯოხეთიდან გამოქცევა მოუხერხებია.